Думаю господарям щурів (також і майбутнім) буде цікаво дізнатися, що ж за звір у них живе (буде жити). Гризуни - ссавці з сильнорозвинутими передніми зубами, пристосованими для харчування твердими рослинними кормами. 

Зубна система - найбільш характерна особливість, за якої звірі об'єднуються в цей загін і відрізняються від тварин інших загонів. Різці, розташовані по одному з кожного боку верхньої і нижньої щелепи, мають значну довжину, позбавлені коріння і ростуть протягом усього життя тварини. Їх вільний кінець загострений як долото за рахунок того, що передня поверхня зуба покрита твердою емаллю, а задня стирається швидко. Так як покриття там відсутнє, то різці завжди залишаються гострими. 

У щура завжди повинна бути можливість що-небудь гризти, тим самим сточуючи зуби, інакше, коли різці виростуть до максимально допустимої довжини, він буде відчувати біль і може померти.

Іклів у гризунів немає, а корінні зуби відокремлені від різців широким беззубим проміжком, так званою діастемою. Загальна кількість корінних зубів (з предкоренних) з кожного боку становить у верхній щелепі від 5 до 1, а в нижній щелепі - від 4 до 1. Характерна широка суглобова поверхня головки нижньої щелепи, що дозволяє їй вільно рухатися не тільки в сторони, але також вперед і назад. 

Довжина тіла щура від 13 до 26 см, хвоста - від 10 до 23 см відповідно. Щури володіють пропорційними, покритими ніжною шовковистою шерстю лапами. На передніх лапах 4 пальці, на задніх - 5.

Щури розділяються на 137 видів і 570 підвидів. Населяють усі материки, крім хіба що, Антарктиди. Найбільш поширеними є сірий пацюк (Rattus norvegicus) і чорний щур (Rattus rattus). 

Сірий пацюк живе найчастіше в підвалах, підземеллях, нежитлових коморах. Якщо далеко від людей на природі - риє нори, будує гнізда. Батьківщиною сірих щурів вважають частину азіатського материка, де в наші дні знаходиться Східний Китай. Слідом за людиною за останні 260 років щурі розселилися дуже широко. До цього часу в Європі був поширений тільки чорний щур.

Чорний щур - верхолаз. Більш легкий, витончений, тіло більш витягнутої форми. Поступається сірому в силі і інтелекті. Поселяється на горищах, верхніх поверхах будинків. Поширений в країнах Європи.

Лабораторні пацюки, прабатьки декоративних, є нащадками, мабуть, як сірих, так і чорних пацюків. У виводках диких щурів обох різновидів зустрічаються дитинчата-альбіноси, які дали початок лабораторним. У чорних щурів альбіноси зустрічаються рідше, ніж у сірих, тому, можливо, в розведенні домашніх тварин переважали нащадки альбіносів сірих щурів.

Зір у щурів вельми посередній. Фотографії, зроблені за допомогою кришталика, витягнутого з щурячого ока, доводять, що фокусна відстань в цього своєрідного «об'єктива» близько 8 сантиметрів. Правда, обертання головою фактично заповнює цей недолік.

У щура все життя перед очима тільки сіре, біле і чорне. Блакитно-зелені промені вони ще сяк-так сприймають, а на червоний колір реагують, як на повну темряву.

На даний момент виведено велику кількість порід щурів: рекси (з хвилястою шерстю і навіть вусами), дамби (вуха у них круглі, великі і розташовані трохи нижче стандартних), сатинові (особливий сяючий блиск шерсті), лисі (безшерсті), безхвості. А також є безліч типів забарвлення.

Основні фізіологічні дані здорових щурів

• Температура тіла - 37-38 ° С
• Частота дихання - 85 в хвилину
• Пульс - 300-500 ударів на хвилину
• Статевозрілість - 60-80 днів
• Тривалість вагітності - 21-23 дня
• Тривалість життя - 2-3 роки