Історія походження. Сейшельські кішки з'явилися у Великобританії в 80-х роках 20 століття. Вважається, що предки цих кішок були привезені до Британії з Сейшельських островів, розташованих в Індійському океані. Звідси походить і назва породи. 

Створення нової породи кішок велося за згодою Британської асоціації кішок, проте великих плодів це так і не принесло. Була виведена порода, яка має велику схожість з Орієнтальню, Сіамами і балійськими кішками, ймовірно, у зв'язку з цим сейшельські кішки не отримали великої популярності за межами Великобританії.

Зараз поширення даної породи в основному обмежується континентальною Європою і рідною Британією. Через подібність з родинними породами, сейшельські кішки не тільки не мають великої популярності, але і не визнаються фелінологічними організаціями. Сейшельські кішки включені лише в реєстр FIFe.

Зовнішні особливості (стандарт породи). Сейшельські кішки відносяться до короткошерстих породів. У них довгі кінцівки, тонкі кістки, граціозна хода. При всій своїй благородності та витонченості, вони міцні та сильні. За зовнішнім виглядом вони мало відрізняються від інших представників східних порід. Для них характерна така ж середнього розміру голова клиновидної форми, вузька трикутна морда. 

Характерне невелике підборіддя, пропорційний, прямий ніс, довгий, з плавним, практично непомітним переходом до чола. Для сейшельських кішок характерні також мигдалеподібні очі середнього розміру, як для інших східних кішок. Вони не опуклі, як правило, мають блакитний колір (згідно стандарту). Вуха великі, закруглені, широко поставлені. У представників цієї породи шия і кінцівки довгі і стрункі, пропорційні тілу. Лапи овальні і невеликі.

Ці тварини мають надзвичайно гнучкий тонкий хвіст, звужений до кінця. Як і сіами, та орієнтали, у сейшельських кішок відсутній пухнастий підшерсток, тому шерсть щільно прилягає до тіла. Волосяний покрив м'який, гладкий, із здоровим блиском. На тілі волоски середньої довжини, на плечах і хвості трохи довша.

Єдина відмінність цих східних красунь від своїх побратимів - це окрас. Стандарт породи припускає в забарвленні пойнтів пофарбовані маску, ноги, вуха і хвіст, при цьому колір повинен бути максимально рівним, а маска не повинна займати всю голову. Забарвлення тіла повинне мати помітну різницю від забарвлення пойнтів.

Існує три типи забарвлень: huitieme (основне забарвлення біле, хвіст забарвлений, на голові і ногах кольорові великі плями), septieme (основне забарвлення біле, хвіст кольоровий, плями на голові і ногах невеликого розміру) і neuvième (основне забарвлення майже скрізь біле, хвіст кольоровий, одна кольорове пляма на голові).

Характер. Сейшельські кішки дуже люблять увагу і обов'язково нагадають про себе, якщо їй її не вистачає. Ці тварини ласкаві, активні, охоче беруть участь у рухливих іграх, зберігають свою грайливість і бадьорість до похилого віку.

Кішки цієї породи дуже віддані істоти, від того погано переносять самотність. Бажаючим завести Сейшельську кішку варто пам'ятати про їх крайню балакучість. Майже всі їхні дії, а тим більше дії господаря, що відбуваються на вулиці і навколо них, - все супроводжується котячими «коментарями». 

Сейшельські кішки добре ладнають з дітьми, підходять для великих сімей. Вони розумні і товариські. Спокійно переносять відсутність прогулянок на свіжому повітрі і обмеженість простору квартири.

Утримання і догляд. Сейшельські кішки не зажадають від свого господаря особливо догляду, для них важливіше отримати максимум уваги. Регулярне розчісування (раз на тиждень, у період линьки 2-3 рази на тиждень), збалансоване різноманітне харчування, купання в міру потреби, періодичні профілактичні походи до ветеринара і промивання очей і вух буде цілком достатньо. У цих тварин непогане здоров'я, але можуть бути проблеми з серцево-судинною системою.